Фото старого Баку

[Lerra]

5 часов назад, R'Kin сказал:

Прошло 25 лет. 24 года помнил все фамилии, увиденные на разрушенных могилах, а вот на 25-й год забыл, уж извините.

Память такая вещь если растормошить можно вспомнить и что в 3 года видел.

Хотя то что вы  в 1994 вы еще там могилы находили очень сомнительно. Похоже на городские байки больше.

[Lerra]

 

В ГОСТЯХ У БАКИНСЬКОГО ПРОЛЕТАРІАТУ Нарис Ю, Спиридовича. Фото А. Штока ХАРКІВСЬКІ екскурсанти повертели з Баку буквально оп'янілі від усього пережитого за ці вісім днів. Та й вигляд у них був такий, що в трамваях обивателі зі здивованням кидались у бік від цих засмалених облич, з червоними обпаленими носами, що широко всміхалися кожному й були повні палкого бажання крикнути усім: — Ми, мовляв, із Баку (ледве—не бакинські). Як же у вас у Харкові ще холодно, а у нас там... I було з чого оп'яніти. Ці люде за вісім днів  пережили те

 

 

зерні усі бабушкіни казки, порівнюючи з тим, що вони бачилг. ’ Вісім днів тому 12 вагонів кур‘врського потягу унесли проста оцих 600 робітників ДЕЗ‘у, ХПЗ, „Серпа й Молота" то що. Дві доби Тхали екскурсанти на край шостоі частини світу. Бай і’хали Донбас: притулившись до вікон, ловили зоряну від електряа в районах шахт і заводіз. j спали й пожежі домен Кра; та Костянтинівки. А на р; чили й мутне Озівське мере —W тов. За півтори години зупгя хий" Дін, і ворота на Камі гу екскурсанти завоювалг й встигли прорізати взад д місто. А деякі „мандрівни«з< нули навіть узяти квитки ’ хічевані—робітничого переда стову й... відстали.' Потім д телеграми:—Наздоганяемо. Кубань. Вражають ною міццю рівні чорні лани ' вами величезних навіть 40 тис. лення. — Скільки може давати краТна? — Напевне ь станиць в J насехліба отака себе прокормить й на пів Европи залишиться,— сміються робітники,— дайте лише час на реконструкцію. ПроТжджали станцію „Малоросійськую". Так собі—ма ленька станція. Знов чути жарти: — «Так от де мабуть залишився куток справжньоі Малоросі’і!

побачили лише ввечері. Вражали изькі горби узгір'я, а снігові гори здавались якоюсь грою природи— іесподівано рожеві мережки за темгорбами. рус і Казбек шукали майже до саіу, але безнаслідково — заважали гретій день увага трохи притупиневгомонна „географія” все шле й I вовинки: Терек, скотарі-чеченці у „спРавг&ніх“ кавказьких бурках Іезними кинджалами, Каспійське море—супутник на гротязі декіль- ■ верстов, аж до самого Баку, міста Махач’Кала і Дербент—кожне й музей сходознавства і мальовниче скупчення ластівкиних гнізд

до своТх гостей бакинський пролетаріят широко виявив чисто східінність. Зустрічи з прапорами на дрібних станція* ще далеко до Еленна маніфестація і мітинг на вокзалі, спеціяльний вечір змички іого і харківського пролетаріяту. Але цього замало. Першотравронстацію було проголошено демонстаціею бакинського і харківського пролетаріяту, хоча харківці зовсім губились серед 40 тисяч бакинських робітників. На протязі кількох днів украТнські гості були буквально господарями міста: безплатні трамваТ, електрична залізниця, вузькоколійки, гарячі зустрічи на промислах, підприемствах, клубах х театрах. Сучасне Баку—це створення радянськоі влади. Темп зросту населения більший, ніжуХаркові: зараз уже понад півмілійона. Проі’жз іжаючи шумними вулицями на трамваТ, не віриш що всього лише 4 роки тому замість цього трамваю по місту тяглися допотопні конки. На промисли ви і'дете в чудових потягах електричноТ залізниці—першоТ у радянському Союзі. Не доводиться й говорити про автобусні лініТ. Збудоване на солончаковій пустелі місто раніш майже не знало зелени. Тепер поруч численних кварталів робітничих будинків на багатьох левадах розбито чи розбивавться садки. I навіть на нафтових промислах і в Чорному городі—районі нафтоперегонноТ промисловости — вже не рідко можна потрапити на траву й квітники. Нафтові пром исли, що складають душу Баку, зараз зовсім не те, чих вони були до революцій

Мало того, що зруйнэвано перегородки, що ділили промисли між низкою власників. На ряду з плановістю прийшла зовсім інша техніка. Раніш так зване тартания—марудне черпания нафти величезними (сажнів з дві заввишки) вуаькими відрами— желонками, при чому багато нафти розливалося, не говорячи вже про вільний вихід у повітря найцінніших газів. Тепер герметично закупорена щілина з помпою. Раніш на кожну вишку декілька чоловіка робітників, а тепер—майже пустеля: дуже рідко побачиш робітника—він один „панув" над двадиятьма щілинами. Замість зігнуто'і спини робітника 20 невтомних помп день і ніч киваютъ своі'ми носами. Та й вишки вже відходять у минуле: тепер вони потрібні лише в період буріння нових щілин, а далі і'х заміняють двома не дуже високими штангами над помпою. Багато Старих вишок просго доживаютъ свій вік, погроху облізаючи від фанери та дощок. А на найближчий час передбачаетьст навіть для буріння нових щілин не будувати кожен раз нову вишку, а влаштувати пересувні. Харківські робітники як найнаочніше побачили ту грандіозну революцію, що відбулася на нафтових промислах. Зараз лише 10% щілин експлоатувться тартаниям, і то лише там, де засміченість нафти піском чи інші причини не дозволяютъ встановити помпи. I результата вже маемо: шалений зріст продукці", що вже далеко перегнав дововнний рівень, вивіз нафти за кордон вдвічі більтіий, ніж до війни. I на ряду в цим величезний зріст проі «ційности праці і здешевлення собівартости. Але цьэго замало. Об еднання в еіиних руках усіх промислів, що раніш були розбиті на ділянки й що секрети Тх суворо оберігали капіталісти, дозволило крім загальноі плановости здобичі внести плановість у розвідку. Ось яскравий приклад. Наукові досліди з'ясували потребу шукати нафту на дні моря. I ось один з нафтових районів Баку зовсім персмінявться: він все росте й росте з моря: засипаеться дно, на засипаних місцях зараз же виростають вишки і нафту вже качають. Далеко в морі видно декілька вишок Бібі-Ейбату—вони провадять розвідку нафтоносного шару. У Чорному городі, де десятки нафтоперегонних заводів так коптятъ повітря, що й дихнути важко, а в небі завжди стоять чорні хмари—теж іде технічна революція — будувться нові заводи, перебудовуеться старі. Продукційність праці і зараз величезна. Маслоперегонний завод, наприклад, пропускав в день на змазочні масла 50 тис. пуд. мазуту, а працюе на нім всього 24 робітники. Але на цьому не зупиняються і кожен новий завод усе більше механізув виробництво. Як уявити собі наочно розмір Бакинських промислів і заводів? Для цього згадайте тільки, що при тій величезній продукційності праці, коли територіі промислів і заводів подібні до пустелі—так мало на них робітників—на них розміщено в цілому 40 тис. чол. I кількість ця безперервно зростав. I ще одна грандіозна революція твориться в Баку—національна. На першотравневій демонстраціі' вражала однодушність пориву тоі' ріжноплеменно'і маси, що з неі складаеться бакинський пролетаріят: тюрки, руські, украі’нці, вірмени казанські татари, грузини й т. ін. Кожна східня нація брала участь у демонстраціТ зі своею національною оркестрою. А коли пройшли робітники, то проТхало декілька сот гарб тюркських селян, що приТхали демонструвати змичку. Революція відродила тюркську націю. Цей нарід зараз почував себе за владаря свое! краіни і культурно зростав. Розвивавться література, театр, в навіть своя опера. Жінки знимають своТ чадри, хоч ще й досить жінок у чадрах все ж таки траплябться на вулицях міста (і це наряду з трамваями, електрикою тощо), але це вже менша половина. * * * Палкий прийом харківських гостей в Баку зайвий раз підкреслив единство пролетаріату всіх націй. Повертаючись до дому, п р о Т ж д ж аючи Азербайнжан, Дагестан, Чечню, Кубань і т. ін. харківські пролетарі вже не знали, чи додому вони і’дуть, чи з дому: велика й простора наша радянська батьківщина. Першортавневі свята в Радянському Союзі що року набирають характеру величезноТ солідарности, тісного братського вднання пролетарів численних республік Радянського Союзу. I коли за кордоном ще й досі в цеи день—свято трудящих усього світу—фашизм різних відтінків утворюв кріваву розпгаву над робітниками, трудящі нашого Союзу зміцнюють своТ лави і вперто йдуть до перемог на культурному й революційному фронтах.

 

[Masterartist]

Это хоть и не фото, а реальные документальные кадры Старого Советского Баку, которые больше, чем просто фото. 🚋

 

[Takeover]

В 26.03.2019 в 04:15, Lerra сказал:

 

 

 

 

Интересный рассказ украинских товарищей...Вот только последнее фото, это не пристань...

Это купальни...

 

[Lerra]

4 часа назад, Takeover сказал:

Интересный рассказ украинских товарищей...Вот только последнее фото, это не пристань...

Это купальни...

 

Редактора их на кол. Чистое в то время было море, прямо на бульваре все купались. Думаю родители многих еще это помнят и сами там купались в детстве.

[Masterartist]

И снова — Советский Баку! ⚽⚽⚽

 

[Masterartist]

Это тоже не фото, но ценное видео о том Старом и Светлом Баку.🏫

 

[HomoSapiens]

В 17.03.2019 в 16:29, Zikky сказал:

Вид сверху - это ул.С.Вургуна, а нижнее фото где девочка дорогу переходит - Ханифа Алескеров. Деревья ещё в моём далёком детстве уже были выше дома, а дом справа уже снесли.

Это же улица Хан Шушинского. Перекрёсток с проспектом Вагифа. Этот дом ещё стоит. Дом выше, в котором я жил, снесли. Побольше бы фоток с этого района.

[Evridika]

Очень люблю разглядывать фотографии,как старые так и новые до мелочей,все детали на фото.

[Zera Djemilova]

В 17.03.2019 в 22:13, Inka1984 сказал:

 

 

 

 

Кстати, в том районе немало кладбищ. На месте бывшего собора, где позднее построили школы (189 и 190), несколько тысячелетий назад, тоже было кладбище.

Одним словом, куда ни глянь, везде кладбища

 

 

Тысячелетия назад??? Да что вы говорите??? )))))))) :D :D :D Может, столетия назад? Тысячелетия назад ни Баку, ни Азербайджана в помине не было!))))

Александро-Невский православный собор закладывали в 1890-м году на месте мусульманского кладбища, оно существовало ещё в позапрошлом столетии. Люди были против сноса этого кладбища, но Российская Империя решила по-своему. Для постройки этого собора нужно было самое высокое место в Баку. Для этого вообще планировалось снести древнейший памятник наследию азербайджанского народа - многовековой комплекс дворца Ширваншахов! Общественность написала письмо Александру 3-му с просьбой оставить вековое наследие азербайджанского народа, взамен этого люди начали сбор на строительство христианского собора в другом месте, многие меценаты и простые граждане пожертвовали средства. На закладку фундамента собора в 1890-м году приезжал Император Российский Александр 3-й с цесаревичем Николаем 2-м. Строительство велось 8 лет по проекту Роберта Марфельда польским архитектором Юзефом Гославским и закончено было в 1898 году. Труды тысяч людей и огромные деньги, собор получился великолепным, очень красивым и огромным, был виден из любой точки Баку. Однако большевики в 1936 году снесли его, взрывали 3 дня... На его месте 189-я, 190-я, и музыкальная школа им. Бюль-бюля, 189-ю школу я закончила, проучившись там в 9 и 10 классах. Так же не удалось спасти великолепный тоже очень красивый польский костёл Непорочного Зачатия Девы Марии по проекту польского архитектора Юзефа Плошко, построенный в 1912 году и снесённый в 1938 году на перекрёстке улица Каспийской и Меркурьевской - л. Шмидта и пр.Азербайджан - Рашида Бейбутова и Дилары Алиевой напротив Коммерческого училища, теперь там дворец им. Дзержинского. Хорошо, хоть лютеранскую кирху по проекту Иоганна Эйхлера кое-как удалось спасти...

[fransuz]

В 18.03.2019 в 00:12, Lerra сказал:

Баку в 1920-е годы. На пляже

 

а чен он как девушка одет?

[R'Kin]

11 час назад, Zera Djemilova сказал:

Тысячелетия назад??? Да что вы говорите??? )))))))) :D :D :D Может, столетия назад? Тысячелетия назад ни Баку, ни Азербайджана в помине не было!))))

Александро-Невский православный собор закладывали в 1890-м году на месте мусульманского кладбища, оно существовало ещё в позапрошлом столетии. Люди были против сноса этого кладбища, но Российская Империя решила по-своему. Для постройки этого собора нужно было самое высокое место в Баку. Для этого вообще планировалось снести древнейший памятник наследию азербайджанского народа - многовековой комплекс дворца Ширваншахов! Общественность написала письмо Александру 3-му с просьбой оставить вековое наследие азербайджанского народа, взамен этого люди начали сбор на строительство христианского собора в другом месте, многие меценаты и простые граждане пожертвовали средства. На закладку фундамента собора в 1890-м году приезжал Император Российский Александр 3-й с цесаревичем Николаем 2-м. Строительство велось 8 лет по проекту Роберта Марфельда польским архитектором Юзефом Гославским и закончено было в 1898 году. Труды тысяч людей и огромные деньги, собор получился великолепным, очень красивым и огромным, был виден из любой точки Баку. Однако большевики в 1936 году снесли его, взрывали 3 дня... На его месте 189-я, 190-я, и музыкальная школа им. Бюль-бюля, 189-ю школу я закончила, проучившись там в 9 и 10 классах. Так же не удалось спасти великолепный тоже очень красивый польский костёл Непорочного Зачатия Девы Марии по проекту польского архитектора Юзефа Плошко, построенный в 1912 году и снесённый в 1938 году на перекрёстке улица Каспийской и Меркурьевской - л. Шмидта и пр.Азербайджан - Рашида Бейбутова и Дилары Алиевой напротив Коммерческого училища, теперь там дворец им. Дзержинского. Хорошо, хоть лютеранскую кирху по проекту Иоганна Эйхлера кое-как удалось спасти...

Ого, сразу видно человека из прежних времен, как говорил Остап Бендер. Чтобы вам было известно, на месте собора было обнаружено древнее, домусульманское кладбище с захоронениями, датированными до н.э.